Сказ, скажениця, водобоязнь – гостре інфекційне захворювання нервової системи теплокровних тварин та людини.

 

Сказ на протязі тисячоліть залишається невиліковним і смертельним захворюванням. Хвороба реєструється на всіх континентах і в більшості країн світу.

 

Збудник захворювання вірус, який вибірково уражає нервову систему. Розмножується і накопичується у головному мозку, слинних, наднирникових, сльозових залозах. Виділяється збудник захворювання тільки зі слиною хворої тварини.

 

Джерелом збудника в довкіллі є дикі тварини, головним чином сімейства собачих – вовки, лисиці, шакали, а також кажани. В останні роки зростає роль домашніх тварин (собаки, коти), сільськогосподарських і безпритульних тварин. Досить стійкі до вірусу сказу птахи.

 

Найчастіше людина заражається при укусі хворою твариною, однак при попаданні слини скаженої тварини на подряпини чи слизові оболонки очей, роту, носу також виникає зараження людини. Можливе зараження при зніманні шкури з хворих на сказ тварин. Зі слиною вірус проникає в рану. Розмноження та накопичення вірусу відбувається головним чином у спинному та головному мозку.

 

Слід пам’ятати, що у слині тварини вірус сказу з’являється за 8-10 днів до розвитку ознак захворювання і виділяється з нею до загибелі тварини. Отже і здорова на вигляд тварина може бути небезпечною.

 

Найбільш небезпечними є укуси в голову, обличчя, шию, верхні кінцівки. Коли рана кровоточить, то кров не слід зупиняти відразу. З нею може бути видалений небезпечний вірус. Період від зараження до перших проявів хвороби триває від 10 днів до 1 року і залежить від розміру травми, дози збудника, місця укусу (чим ближче до голови, тим коротший цей термін), від захищеності одягом та інших факторів.

 

Тварину, що покусала людину не забивають. II ізолюють (тримання та прив’язі чи в ізольованому приміщенні) на протязі 10 днів і встановлюють ветеринарний нагляд. Початок захворювання у тварин частіше супроводжується різкою зміною поведінки, схильністю до нападу.

 

У людини захворювання розпочинається з болю по ходу нервів в місці укусу, тошноти, блювоти. Хворі втрачають сон, скаржаться на слабість, серцебиття, почуття страху. Вони збуджені, починають уникати людей. Через 2-3 дні підвищується температура. Не дивлячись на спрагу людина не в змозі випити води, виникає приступ водобоязні – починається болісне скорочення м’язів, хворого охоплюють судоми. Смерть настає в усіх випадках на 4-5 добу від початку захворювання, рідше довше. Хвора людина епідеміологічної небезпеки для оточуючих не становить.

 

Сказ є інфекцією, при якій, як правило, точно відомо момент зараження (укус, ослинення), що дає можливість відразу призначити специфічне лікування, основане на виробленні імунітету (застосування вакцини, антирабічного імуноглобуліну).

 

заходи базуються на ліквідації сказу серед тварин.

При укусах, подряпинах, ослиненні людини скаженою або твариною з підозрілою поведінкою, невідомою твариною необхідно:

 

промити рану великою кількістю води з милом, провести обробку країв рани 5% настоянкою йоду, спиртом з накладанням стерильної пов’язки;

негайно звернутися до лікувального закладу.