Вакцинація проти грипу.

Вакцинація – процес профілактики вірусних і бактеріальних захворювань, який дозволяє перенести інфекційну хворобу у легкій формі. Не стати інвалідом не мати ускладнень на різні органи та системи і не померти

Одним із провідних факторів, які забезпечують зниження захворюваності на інфекції, що контролюються засобами специфічної профілактики, є високий відсоток (не менше 95%) охоплення населення щепленнями. При цьому відбувається уповільнення передачі патогенних мікроорганізмів серед людей та зниження інтенсивності циркуляції збудника інфекції . Низький відсоток охоплення щепленнями дітей, особливо проти повітряно-крапельних інфекцій, не скорочує циркуляцію збудника і сприяє зміщенню захворюваності на старші вікові групи.

При тих інфекціях, де людина не є джерелом зараження інших осіб, вакцинація повинна проводитися на добровільній основі. На жаль нині, у свідомості людей існує деякий парадокс. Так, людина вважає, що не щеплюючись, захворіє не вона (чи її дитина) обов’язково виникне ускладнення. Побоювання вакцинації часто превалює над думкою про доцільність щеплення, хоча відомо , що не щеплені хворіють набагато частіше, а ускладнення після вакцинації розвивається у сотні та тисячі разів рідше порівняно з появою аналогічних патологічних ознак при інфекційних хворобах.

Вакцинація в якійсь мірі є необхідним надзвичайним заходом за певних умов. Так, при антропонозних інфекціях грип заражена людина є джерелом розповсюдження збудника захворювання і представляє загрозу для інших членів суспільства . У зв’язку з цим обов’язкова вакцинація людей проти певних інфекційних хвороб та проведення примусових протиепідемічних заходів щодо ізоляції хворого є випадковою дією медичних працівників і спрямована на збереження здоров’я інших членів суспільства.

Таким чином, вакцинація є однією із масових форм медичного втручання і стосується практично кожної людини.

Захист населення від інфекційних хвороб є одним з найважливіших напрямків діяльності держави.